стаття по темі

ВИДИ ПЕРЕКАЗІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 3-4 КЛАСАХ

                                                                                                 Кухарчук Наталія Олександрівна

                                                                                                 студентка V курсу

                                                          Рівненського державного гуманітарного університету

 Уміння самостійно створювати зв’язні висловлювання,за твердженням відомого українського психолога І.О.Синиці, не може бути сформоване в учнів без наслідування готових зразків. Такими зразками слугують тексти для переказування.

Щоб навчити учнів переказувати тексти, необхідно знати, які вимоги висуваються до учнівських переказів. Насамперед прочитаний чи прослуханий текст не має бути завчений напам’ять. У переказі має звучати живе мовлення самого школяра. Водночас під час переказування тексту учень повинен використовувати лексику, виражальні засоби, синтетичні конструкції, запозичені з оригіналу. Дуже важко знайти межу між цими двома протилежними вимогами.

У переказі школярі повинні дотримуватися послідовності подій, викладених в авторському тексті, причинно-наслідкові залежності, відтворення основних фактів. Повнота передачі всього суттєвого – одна з найважливіших вимог до переказу тексту.

Для того щоб ефективно формувати в учнів уміння переказувати прослуханий чи прочитаний текст, необхідно знати різновиди переказів та специфіку роботи над ними [1 ,с.346].

За характером відтворення учнями сприйнятого матеріалу перекази бувають детальні, стислі, вибіркові та творчі. Вони різняться між собою своїми навчально-виховними завданнями, а також методикою проведення[ 2,с.261 ] . Усі вище перелічені види переказів найчастіше використовуються у 3-4 класах. Розглянемо кожен із них детальніше.

У початковій школі найчастіше практикують докладний переказ, у процесі якого учні усвідомлюють і запам’ятовують до найдрібніших деталей зміст тексту для того,щоб передати його зі збереженням подробиць. Текст для переказу має бути доступним і цікавим дітям, не переобтяженим новими для них словами і зворотами, нескладним за композицією, містити незначну кількість дійових осіб [1 ,с.347].

Методика роботи над детальним переказом включає такі компоненти:

1.Читання тексту учнями (вчителем).

2.Бесіда за змістом прочитаного (прослуханого).

3.Лексико-семантична робота.

4.Повторне читання тексту, поділ його на частини.

5.Складання плану переказ за планом.

6.Робота над словником, образотворчими засобами ,над реченням.

7.Орфографічна підготовка до написання переказу.

8.Написання переказу.

9.Перевірка написаного  [ 2,с.261-262 ].

         Для прикладу можна використати такий текст:

                                                                            Узимку

     Підводні мешканці Київського моря і прибережних озер знають,що січневі морози жартувати не люблять.

   Усі приготувалися до зими вчасно. Жаби зарились у мул і міцно сплять. Крупні, із золотистою лускою коропи зібралися у глибокій ямі під згірком. Дрімають. Тільки зрідка здригають червоними плавцями та хвостами час від часу ворушать, свіжу воду в яму заганяють.

   Пустинно під крижаним дахом на мілководді. Тільки іноді заверне сюди в пошуках корму косячок червоноперок або пропливе зелена щука. Гострозуба розбійниця продовжує полювати і в січні. (А.Морозов) [1 ,с.351].

           Ще одним видом переказу є стислий переказ,який передбачає цілісне відтворення тексту,без подробиць і деталей, але зі збереженням найголовнішого[1 ,с.347]. Стислий переказ,спонукаючи школярів до чіткого, стислого й точного висловлення думки, має певний недолік, який полягає в тому, що скорочення, безперечно, збіднює художній текст, позбавляє його емоційності. Іноді стислий переказ перетворюється на сухий перелік фактів. Тому доцільно писати стислі перекази науково-популярних(ділових) текстів. Водночас не рекомендується брати для цього виду роботи описи, особливо художні [ 1,с.349].

       Методика роботи над стислим переказом передбачає таку послідовність дій:

1.Читання тексту учнями (мовчки і вголос).

2.Бесіда за змістом прочитаного (5-6 запитань).

3.Робота над мовними засобами: над словами, образотворчими засобами, окремими реченнями.

4.Стисле, кількома реченнями, передавання змісту тексту.

5.Детальний переказ одного-двох фрагментів (для порівняння зі стислою передачею цих же частин).

6.Складання плану.

7.Самостійне складання тексту переказу і його запис.

8.Самоперевірка. Завершення роботи [2 ,с.263].

         Для прикладу беремо текст із журналу «Юний натураліст»:

                                                             Лимони

   Вирощувати рослини можна не тільки влітку, а й взимку. Для цього досить одного вікна.

   Найпоширенішою кімнатною плодовою культурою є лимон. Кімнатні лимони дуже красиві. Деякі сорти цвітуть кілька разів на рік. Одне деревце може дати до сімдесяти плодів на півночі і до двохсот - на півдні України.

   Лимонне дерево досить легко розмножувати. Живці, взяті із прищеплених рослин, швидко укорінюються. Хороший лимон можна виростити також із насіння,тільки плодоносити він почне пізніше. Вирощуйте лимони[3 ,с.47]!

        Широкого вжитку набуває практика використання вибіркового переказу[ ,с.263]. Вибірковий переказ вимагає відтворення тієї частини тексту, яка відповідає конкретному запитанню, певній мікротемі. Вибірковий переказ може бути кількох видів: за запитанням чи завданням; переказ

окремого епізоду; переказ за ілюстрацією[ 1,с.349].

         Доцільним у навчання учнів вибірковому переказу є використання пам’ятки «Як працювати над вибірковим переказом»:

1.Прочитайте текст.

2.Визначте його тему і головну думку.

3.Обміркуйте тему, запропоновану для вибіркового переказу.

4.Визначте головну думку переказу (вона може співпадати і не співпадати з головною думкою тексту).

5.Продумайте тип тексту-переказу (опис,розповідь, міркування).

6.Сколадіть план переказу.

7.Продумайте використання авторських мовленнєвих засобів.

8.Доберіть слова для зв’язку частин переказу.

9.Напишіть переказ.

10.Перевірте переказ, чи все в ньому буде зрозумілим людині,яка прочитає або почує його [2,с.265].

         І ще одним видом переказу – є творчий переказ. Творчими слід вважати такі перекази, у яких не тільки відтворюється текст, а й уносяться певні зміни, доповнення. Завдання для творчих переказів можуть бути дуже різноманітні : перестановка частин матеріалу, зміна особи оповідача, часових форм, введення описів природи, дійових осіб, оцінка вчинків дійових осіб, придумування зачину або кінцівки.

     Урок, присвячений формуванню вміння будувати творчі перекази,має таку орієнтовну структуру:

1.Читання тексту учнями чи вчителем.

2.Бесіда за його змістом.

3.Визначення творчих завдань.

4.Складання плану творчого переказу.

5.Усний переказ за складеним планом.

6.Словникова робота.

7.Орфографічна підготовка.

8.Самостійне записування творчого переказу.

9.Перевірка виконаної роботи[ 1,с.349].

          У шкільній практиці залишаються сильними традиції, які знижують творчий рівень переказів. Щоб полегшити роботу, переказ пишеться колективно: для всього класу читається текст, проводиться бесіда, складається єдиний для всіх план. Оскільки відповіді учнів на ті самі питання практично бувають однакові, то й переказ виявляється однаковим у всіх. Нерідко складений переказ записується на дошці. Такий спосіб буває іноді виправданим у 2 класі, однак вже з 3 класу здійснюється поступовий перехід від колективного складання плану переказу до самостійного. Доцільно уникати також попереднього переповідання змісту сильними учнями безпосередньо перед записом переказу у зошити,щоб уникнути одноманітних текстів. Колективне складання переказу допускається лише в тому разі,коли учні ознайомлюються з новим для них жанром, стилем, якоюсь новою особливістю тексту. У решті випадків складати й промовляти колективний переказ перед записом у зошити не варто. Кожен учень працює самостійно, а вчитель, за потреби, надає індивідуальну допомогу[1 ,с.350].

          Різноманітні види переказів служать підвищенню мовленнєвої культури учнів, ускладненню синтаксичного ладу мовлення, зростанню самостійності школярів при складанні «своїх» текстів.

                              Список використаних джерел

         1.Вашуленко М.С. Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичнй посібник для студентів вищих навчальних закладів/М.С. Вашуленко. – К.: Літера ЛТД, 2011. – 364с.

         2. Коваль Г.П, Деркач Н.І., Наумчук М.М. Методика викладання української мови: Навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних університетів, педагогічних коледжів. – Тернопіль: Астон, 2008. – 287с.

        3. Козуб О.В, Мельничайко О.І. Збірник текстів для переказів 2-4 класи: Навчальний посібник. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан,2004. – 61с.

вступ до теми

Актуальність теми

 Мова є спосіб спілкування між людьми, знаряддя прогресу. Завдання школи полягає в тому, щоб зробити для учнів рідну мову найбільш тонким і гнучким інструментом спілкування, відчуттів, спонук, намірів.

   Навички зв’язного мовлення як усного, так і писемного у молоді, що закінчує середню школу, все ще не відповідають вимогам, які безперервно ростуть.

   Початковим класам школи належить найважливіша роль у формуванні навичок зв’язного мовлення, тут закладаються її основи. Недаремно в нових програмах з української мови таке велике місце відводять завданням розвитку мовлення учнів.

   Твір – це творча робота, вона вимагає самостійної думки дитини, активності, захопленості, внесення чогось нового, особистого в текст, що складається. Вибір слів, зворотів мови і пропозицій, обдумування композиції відбору матеріалу, встановлення логічних  зв’язків, перевірка орфографії – весь цей складний комплекс дій вимагає від дитини високої напруги всії її творчих сил.

   Основна мета навчання рідної мови ,актуальність якої підкреслена в чинних програмах, полягає в формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, письмо), тобто створювати тексти.

   Отже, актуальність теми зумовлена новими завданнями, що поставлені сучасною школою, - формування в учнів умінь самостійно будувати усні й письмові висловлювання різних жанрів, які необхідні їм у процесі навчання і майбутньої діяльності.

   Як засвідчує аналіз літературних джерел, питання впливу системи творчих вправ на розвиток мотивації вивчення молодшими школярами рідної мови ще не було предметом  спеціального дослідження, хоча більшість науковців розглядає творчу діяльність учнів як вирішальний  фактор розвитку мотивації.

   Лінгводидактичний аспект роботи над творчими вправами передбачається у зв’язку з розв’язанням розвитку зв’язного мовлення учнів (А.М. Богуш, Л.Варзацька, М.Вашуленко, Г.Городілова, Р.Іваницька, А.Коваль, Т.Ладиженська, В. Капінос, В.Мельничайко, І.Синиця, М.Стельмахович, О.Хорошковська).

   З означеною проблемою тісно пов’язано чимало практичних питань педагогіки, зокрема таких,як формування у дітей позитивного ставлення до навчальної діяльності, до учнівських обов’язків, котрі можна звести до одного:  як викликати в учнів бажання вчитися, прагнення набувати знань, уміння, навички, розвивати мотиви навчання, а відтак дослідження зазначеного питання є актуальним, воно зумовлене:

-         Сучасними тенденціями розвитку лінгвістики та психолінгвістики щодо мотиваційного забезпечення навчання рідної мови;

-         Потребою залучення молодших школярів до творчої діяльності;

-         Існуючими у навчальному процесі суперечностями між змістом навчальних програм і планів та реальними можливостями кожного учня;  вимогами вчителів і психологічними та фізичними здатностями учнів ; процесами навчання і розвитку; засвоюваними теоретичними знаннями і практичними уміннями, досягнутим рівнем знань і новими знаннями;

-         Відсутністю спеціальної систематичної роботи над творчими вправами у практиці навчання рідної мови молодших школярів, що спонукало звернутися до теми «Система творчих вправ як засіб розвитку зв’язного мовлення у молодших школярів»

Об’єкт дослідження: мовна освіта і мовленнєвий розвиток учнів чотирирічної початкової школи.

Предмет дослідження: творчі вправи як засіб розвитку зв’язного мовлення у молодших школярів.

Мета: розробити систему творчих вправ з мови і мовлення, створити методику роботи над творчими вправами, апробувати і експериментально перевірити її вплив на формування текстотворення у молодших школярів.

Гіпотеза. Мотивація до вивчення рідної мови у молодших школярів підвищиться, якщо у процесі навчання доцільно і систематично будуть застосовуватись вправи творчого характеру.

   Відповідно до теми і гіпотези обґрунтовуються відповідні завдання дослідження:

-         Проаналізувати науково-теоретичну і навчально-методичну літературу;

-         Теоретично обґрунтувати ефективність розробленої системи творчих вправ і методики роботи над ними в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів;

-         Вивчити стан проблеми в практиці навчання;

         Розробити методику роботи над системою творчих вправ з рідної мови для учнів початкових класів.
https://docs.google.com/forms/d/19A2bbInWN3q2WkOpUjM5PO1xpaHlZX-gOxBUMsu1rSU/edit

-